Слова "співпадіння" немає в українській мові: як сказати правильно

Ви з другом, не змовляючись, опинились одночасно в чужому місті. Як ви назвете цю ситуацію українською мовою? Якщо вам спало на думку слово "співпадіння", на жаль, ви помилились.

Як з’ясував OBOZ.UA, погортавши словники, такого іменника у нашій мові немає взагалі. А як тоді казати правильно?

Пояснення можна знайти в "Уроках української мови", які колись публікувала київська газета "Хрещатик". Мовознавці, які готували рубрику, порадили вживати натомість іменник "збіг".

Згідно з поясненням, наведеним в "Уроках" префікс спів- (відповідник старослов’янського со-) трапляється переважно в назвах осіб, котрі роблять щось спільно із кимось, або для описання дій, які вони виконують разом. Наприклад:

• співавтор;
• співвидавець;
• співдоповідач;
• співнаймач;
• співпрацівник;
• співрозмовник;
• співучасник;
• співтворчість;
• співучасть.

Щодо "співпадіння", лінгвістка Олександра Сербенська влучно зауважила, що це слово, якщо послуговуватись законами української мови, можна тлумачити хіба що як "спільне з кимось падіння". Його появу можна пояснити тільки калькуванням російського "совпадение". Борис Антоненко-Давидович назвав цей неологізм недоладним, а Олександр Пономарів – покручем. Отже, дане слово точно вживати не варто.

Щодо дієслів, то "совпадать" можна замінити варіантами "збігатися", "сходитися" або "зіставлятися" та похідними від них формами. Серед них "збіг", "збіжний", "збіжність"; "зіставлення", "зіставний", "зіставність".

Таким чином мемну фразу "Совпадение? Не думаю!" перекладаємо так: "Збіг? Я так не вважаю!"

Раніше OBOZ.UA розповідав, як українською мовою правильно перекласти слово "стесняться".

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.