"А наші вчителі божеволіють..." Українка – про дитсадки і школи в Англії, де нема денного сну, карають за прогули і дітей годують фастфудом

Українка Руслана Стефанюк-Козак ще до повномасштабного вторгнення разом із сім'єю виїхала до Лондона (Англія), але, проживши там три роки, все ж повернулась на Батьківщину. В Україні жінка відкрила мережу дитячих садочків, спираючись на досвід англійських педагогів.

В інтерв'ю OBOZ.UA Руслана розповіла, як дітей в Англії готують до школи, чому їхні діти більш самостійні, ніж наші, та як навіть п'ятихвилинні запізнення могли закінчитися викликом соціальних служб. Також про відсутність обіднього сну, шкідливе харчування, різницю в менталітеті між українськими та англійськими батьками та чому вважає українську освіту якіснішою – далі.

– Руслано, якими виходять діти з садків Англії? Що вони вміють, знають? Як там готують до школи?

– Українці мають якусь ідею фікс – готують дітей до школи з 4-5 років! Натомість в англійських садочках більше звертають увагу на розвиток мовлення, вміння слухати, на комунікацію між дітьми та вихователями. Вони дають те, що згодиться в повсякденному житті, ніхто не женеться за академічною підготовкою до школи.

В Англії дивляться на емоційно-вольову, соціальну, фізичну, мовленнєву готовність, адже діти можуть прийти до першого класу з високим рівнем знань, вмітимуть читати, а от висидіти урок 45 хвилин їм буде важко. Велика увага також приділяється руховій активності, дрібній моториці і навичкам самообслуговування. Вивчають усе про природу, технології, свята, традиції, людей, займаються творчістю, малюють. Особливо подобається, що вони виховують самостійних дітей, тобто якщо дворічний малюк йде в туалет, ніхто не біжить йому допомагати. Крім цього, дитина в такому віці може сама їсти – в Україні вихователі підстраховують навіть шестирічок.

Ще мені дуже запам'яталася в навчальних закладах Англії любов до книг. З раннього віку діти вивчають літери, але в них це не називається підготовкою до школи – винятково для ознайомлення з книжками, з читанням для себе.

Поширеною практикою є щотижня давати дітям по дві-три книжечки додому, щоб вони самі їх прочитали, доповнили своїми малюнками чи змінили хід самого оповідання. Звичайно, молодші вікові категорії читають з батьками, разом їх обговорюють. В Україні такого немає: книгу можна обрати в бібліотеці або банально – купити. Тут, як на мене, дві причини: через брак фінансів немає масової закупівлі книг у державних садочках плюс небажання педагогів запроваджувати щось нове. У приватних закладах це важко втілити через постійну зайнятість батьків і через незацікавленість більшості батьків виконувати завдання від садка.

Наведу один приклад з історії нашої сім'ї. Коли моя донька пішла в Англії до нульового класу, вона стільки всього вивчила! У них не було домашніх завдань, лише на вихідних давали один аркуш із простенькими завданнями, які дитина мала зробити сама. В Україні ми вперше зіткнулися з таким поняттям, як зубріння. Для розуміння: в Англії табличку множення вивчають через принцип розуміння, а не зазубрювання. Дітки спочатку вчаться додавати групами, їм пояснюють звʼязок між множенням і додаванням. Спершу рахують двійками, пʼятірками і десятками (5-6 років), далі вводять інші таблиці – три, чотири, вісім (7-8 років). Навчаються через ігри, картки, пісні, візуальні програми, інтерактивні застосунки. І вже повну таблицю (12*12) вивчають до 9 років. Тому моя дитина розпочала вивчення таблички множення в Англії цікаво і весело. Після повернення в Україну за віком вона потрапила в третій клас і була змушена довивчати табличку методом зубріння та постійних перевірок знань.

– А з якого віку в Англії дітей віддають до садочка? В Україні з 1 січня 2025 року набув чинності новий закон "Про дошкільну освіту", який дозволяє дитсадкам приймати малюків з 3-х місяців. Для таких дітей мають бути створені відповідні умови, послуги – перевірятися, а закладам видаватимуть ліцензії.

– Англійські садки, як і в багатьох країнах Європи, практикують з немовлятами, тобто приймають діток з трьох місяців. У них є спеціально навчені вихователі для малюків, обладнані кімнати, де мама може залишити своє материнське молоко.

В Україні про це тільки почали говорити. У нас завжди приватні заклади приймали дітей з двох років, а державні – з трьох. Проте після повномасштабного вторгнення кількість дітей щороку зменшується, тому приватні садочки почали приймати вихованців від одного року.

– Українська журналістка Галина Сергєєва, яка з 2018 року проживає у Фінляндії, розповіла OBOZ.UA цікаві факти про фінські дитячі садочки: там діти можуть сидіти в калюжах, гратися льодом і приходити на заняття з нежитем. Виняток – коли підвищується температура або виникає блювота. Тоді їх відправляють додому. Дуже схожа ситуація в США: інша українка Юлія Кузьмін каже, що американці пішли далі й дозволяють приводити дітей у садок з температурою +38° C. Цікаво, як із цим в Англії?

– Усе просто: батьки дають дитині ібупрофен чи парацетамол і ведуть її в садок чи школу. Пам'ятаю, коли моя донька захворіла і я повідомляла про це педагогам, їхня відповідь мене просто шокувала. Вони порадили збити їй температуру і вести на заняття.

В Англії дитина має право залишитися вдома тільки у двох випадках: коли в неї діарея чи блювота, наприклад, ротавірусна інфекція – вона легко передається, і за дитиною потрібно прибирати. Усе решта – температура, кашель, навіть коли у дитини бронхіт і вона приймає антибіотик, – не є приводами для пропусків. Ліки дають вихователі чи вчителі.

Наскільки я розумію, в Англії всі вакцинуються від грипу, якщо й хворіють, то переносять у легкій формі (шмарклі, кашель), тому ніхто з такими симптомами в клініку не йде і школу не пропускає. Якщо ж пішли якісь ускладнення, звісно, вже звертаються до лікарів і далі відштовхуються від ситуації. Але я на власні очі бачила, як мами приносили в садочок і антибіотики, і жарознижувальні.

У перший рік нашого проживання в Лондоні такі правила були для мене жахливими, я цього не розуміла. Там дуже серйозно ставляться до прогулів і запізнень. Якщо дитина має певну кількість пропусків або запізнюється до школи, то батькам на e-mail надсилають лист із фіксацією часу, який вони відібрали в неї [дитини] на навчання. Тобто рахували дні, в які вона не прийшла на навчання, і навіть хвилини, на які запізнилась! На вході у школу стояла людина, яка записувала, коли дитина зайшла і на скільки запізнюється.

Пригадую, ми періодично запізнювались до школи на 5-7 хвилин. Якось я отримала офіційний лист від соціальної служби з точною (!) кількістю пропущених хвилин на той момент, де було попередження припинити забирати в дитини можливість навчатись. Якщо цього не відбудеться, то мені обіцяли призначити особисту зустріч. В українських групах навіть читала про пошук юриста для допомоги з таким питанням.

Також в Англії звертають увагу, наприклад, на синці в дітей і вільно можуть поцікавитись, звідки вони взялись. Якщо б дитина сказала, що батьки її бʼють чи карають, це одразу фіксували і передавали соціальним службам.

– Відома американська психоаналітикиня та авторка книг Еріка Комісар вважає, що дитячий садок шкідливий для дітей і може навіть викликати довгострокові психологічні проблеми. Ролик з її висловлюванням став вірусним і набрав понад 3,3 мільйона переглядів, проте багато психологів та батьків з нею не погодилися. Яка ваша думка з цього приводу?

– Сучасні дослідження у сфері дитячої нейропсихології, педагогіки та психології свідчать про те, що вплив дитячого садка на дитину залежить від якості взаємодії між дорослими та дитиною. Вони показують, що діти, які відвідують садки з теплою атмосферою, емоційно доступними вихователями та стабільним розпорядком, демонструють кращий розвиток соціальних навичок, мовлення та емоційної регуляції.

Щодо підвищення рівня кортизолу, то деякі діти на початку адаптації і справді мають підвищений рівень стресу. Але за належної підтримки педагогів і батьків він швидко нормалізується. Хронічно високий рівень кортизолу формується лише за умов постійної тривоги, відсутності емоційної безпеки або перевантаження, тобто в ситуації низької якості догляду. Тому дитячий садок не є шкідливим чи корисним. Усе залежить від якості середовища, кваліфікації педагогів, рівня довіри між батьками й вихователями та індивідуальних потреб дитини. Завдання дорослих – зробити цей досвід безпечним, теплим і розвивальним.

– Чи є в садочках в Англії змішані вікові групи? Чи практикують поєднувати нормотипових дітей і дітей з особливими освітніми потребами?

– У садочку, який відвідувала моя донька, групи були розділені за віком. Мені подобалося, що в Англії дітки з синдромом Дауна чи аутизмом навчалися із "звичайними" дітками, але педагоги мали асистентку, яка з ними працювала. Наше суспільство поки не готове до цього, хоча активно рухається в цьому напрямку.

– Яким було харчування в садочку? Скільки коштував обід?

– Харчування було безкоштовним абсолютно всюди – в садках і в школах. Я вам більше скажу: не тільки харчування, а й усе необхідне для школи – канцтовари та навіть рюкзак! Але зізнаюся: мені б не хотілося, щоб моя дитина все життя споживала ту їжу. Ці постійні нагетси, піци, бургери, картопля фрі... Не те що в нас – супи, риба, м'ясо, нічого смаженого, все приготоване в духовій шафі.

– Не пригадуєте часом, скільки часу дітки проводили на вулиці? До якого віку там триває денний сон?

– В Англії діти обов’язково гуляють щодня, незалежно від погоди. Вони мають водонепроникні комбінезони, гумові чоботи, плащі, які часто залишають у садку. У британській філософії дошкілля є вислів: There’s no bad weather, only bad clothing ("Немає поганої погоди, є неправильний одяг"). У більшості садків прогулянки двічі на день (зранку й після обіду). Загалом виходить від півтори до трьох годин на день на свіжому повітрі. У багатьох закладах діє принцип free flow – коли двері відчинені, і дитина може сама обирати – гратися в приміщенні чи надворі. Тобто прогулянка – це не окрема "година", а частина щоденного середовища.

Денний сон не передбачено за розкладом. Дитина може прилягти чи заснути, де гралась, чи відпочити на мʼяких подушках або матрацах, може просто полежати з книгою. У садках Англії приділяють велику увагу іграм, активностям і природним потребам дитини, тобто хто хоче і коли хоче, може подрімати чи поспати.

Також там учителі рекомендують і багато батьків практикують вкладати спати дитину о 19:00-20:00. Тому природно, що діти висипаються.

– Яка різниця між державними та приватними садочками в Англії? Який графік роботи?

– Звичайно, що приватні заклади більше вкладають коштів в інфраструктуру, купують якісніше обладнання. У самій базі навчання відмінностей як таких нема, тобто різниця лише у фінансах.

Приватні садочки в Англії дуже дорогі – приблизно 250-300 фунтів (від 13 тис. грн до майже 17 тис.) на тиждень. Є й набагато дорожчі – 400-500 фунтів (від 22 тис. грн до 26 тис. грн) на тиждень, бо велике значення має вік дитини та район проживання. Наприклад, в Івано-Франківську приватні садочки в середньому коштують від 12 тис. грн до 15 тис. грн на місяць, у Києві середня вартість складає від 15 тис. грн до 20 тис. грн.

Державні садочки в Англії теж частково платні. Держава надає 15 безкоштовних годин на тиждень для дітей від трьох до чотирьох років незалежно від доходів чи роботи батьків. Якщо діти молодшого віку, то такі години надаються тільки в тому разі, коли обоє батьків працюють або мають певну соціальну допомогу. Також безкоштовні години можуть додавати залежно від доходу та роботи батьків. Оплата за годину в садку варіюється від багатьох чинників, але може становити п'ять-вісім фунтів за годину (від 300 до 450 грн).

Що стосується графіка в державних закладах, то дітей треба приводити з 08:30 до 09:00, а забирати о 15:30. Ще був платний Breakfast Club – тоді можна було привести дитину швидше. Але я ним не користувалась.

– До переїзду в Англію ваша дочка певний час відвідувала садочок за методикою Монтессорі. На вашу думку, легко після нього адаптуватися до звичайної школи?

– Моя дочка ходила в такий садочок в Івано-Франківську з двох до чотирьох років. Там був індивідуальний підхід і справді виховували самостійних дітей, які самі обирали собі напрямок навчання. Доньці це подобалось. Водночас я бачила й мінуси: діти не могли бігати, гратися, бо завжди працювали. Коли дочці виповнилось чотири роки, у мене виникло запитання: а коли ж вона має бігати і гратися? У cадочку за системі Монтессорі цього не давали. Також не вистачало творчості, адже акцент робився радше на сенсорному розвитку і розвитку концентрації.

Тому я перевела дочку до іншого приватного садочка зі звичайною системою навчання, де вже були заняття і перерви, а діти розуміли, коли треба вчитися, а коли – гратися та бігати. Але якщо в садочку за Монтессорі дитина обирала сама собі предмет, то в іншому приватному закладі, якщо була математика, то значить – усі вчили математику. Тому всюди є свої мінуси та плюси.

В українських державних закладах немає системи Монтессорі, тільки приватні її практикують. Але я б сказала, що не до кінця. Тобто десь вони інтегрують систему навчання, десь вони недокуповують дорогі матеріали, замінюють їх на якісь інші. І я вважаю, що в Україні ще це не на такому рівні, як би мало бути. Чи могло би бути.

Дітям, які після садочка за системою Монтессорі йдуть до школи, дуже важко. Вони не розуміють, що відбувається, надзвичайно важко перемикаються і переходять у режим звичайної школи. Неважливо, приватний це заклад чи державний, він все працює за стандартною програмою освіти.

– Що ви перейняли з досвіду в садках Англії? А що б, навпаки, хотіли, щоб запровадили у них?

– Мені там не вистачало організованості. Наприклад, у садочках немає визначених місць для обіднього сну. Тобто якщо дитина втомилася, то лягає там, де сидить – на тій же підлозі. Навіть не перевзувається після вулиці! Тому хотілось би, щоб діти, як у нас, знімали взуття, мили ручки, одягали піжами, лягали в ліжечка, врешті-решт, щоб вони були більш доглянуті! Так само я змінила б харчування в садочках і школах – зробила б здоровішим і більш збалансованим.

Водночас саме з Англії "приїхала" ідея навчатися в ігровій формі, проводити тематичні дні. Наприклад, в Івано-Франківську ми обираємо день та оголошуємо, що у нас буде блакитний дрескод і діти працюватимуть з водою. Або піжама-день. Коли діти приходили в піжамах – це одне, а коли ще мами й усі вихователі – було несподівано! Батьки хвилювалися і між собою обговорювали, як це виглядатиме (усміхається). У результаті це було найтепліше свято з усіх. Воно було організовано так, щоб діти були поруч із мамами, і всі активності, що ми підготували, вони робили разом – бій з подушками, гаряче какао з маршмелоу. Пам'ятаю, я казала батькам, що вони не можуть це зробити в повсякденному житті через постійну зайнятість, а от сьогодні в них є час і можливість побути з дітьми.

– Чи помітили ви якусь різницю в менталітеті англійських батьків та українських?

– Наші батьки якісь суворіші та прискіпливіші, часто люблять шукати проблему там, де її насправді немає. Тобто дитина приходить із садочка, і мама запитує: "Тебе хтось ображав? Щось тобі робили? Що тобі там не подобалось? Їжа була несмачною?" В Англії, коли ми чекали дітей під садочком чи школою, я бачила, як батьки зустрічають своїх. Вони цікавилися, чи дитина весело провела час, чи гралася з друзями, що смачненького з'їла, чи обіймав її вихователь. Тобто запитання були позитивними.

Крім цього, українські батьки постійно ставлять високі вимоги – до навчання, результатів; в англійських такого нема й близько. Наприклад, у нас є старша група, де ми готуємо до школи. З 10 дітей читають майже всі, крім однієї. Вона вивчила букви, але читати поки не може. То її мама постійно панікуватиме, мовляв, ви ж обіцяли навчити. І важко пояснити такій мамі, що дитина обов'язково читатиме. Проблема тут не в садку чи вихователях, а в тому, що саме ця дитина не готова в цей момент читати.

Або інший приклад. Коли я бачу свого молодшого сина забрудненим, то для мене це означає, що він активно провів день. Одразу згадую Англію, де малювали фарбою, сидячи на землі, і ніхто не стежив, щоб дитина була стерильно чистою.

– Виходячи з власного досвіду – де, на вашу думку, якісніша освіта?

– Академічно – українська, хоча, з іншого боку, виникає логічне запитання: для чого вчити стільки всього, що дитині буде непотрібним? Упевнено можу сказати: українці розумніші, ніж британці, але не мають таких фінансових можливостей, як вони. Українські діти займали в школі перші рейтинги, їм легко давалася місцева освіта. В Англії люди успішніші, тому що країна успішніша – все просто.

– Які вимоги до вихователів і чи є обов'язковою вища освіта?

– В Англії не обовʼязково мати вищу освіту, але обовʼязковою є професійна кваліфікація у сфері Early Years Education/Childcare. Вихователі постійно проходять курси та тренінги. Також перевіряють відсутність судимості та наявність сертифіката з першої домедичної допомоги. Британська система дошкільної освіти робить акцент на практичних навичках і вмінні створити середовище, яке розвиває.

В Україні вихователь мусить обовʼязково мати вищу педагогічну освіту (спеціальність "Дошкільна освіта"), хоча знаю випадки, коли на роботу беруть без освіти, особливо в неліцензовані ЗДО.

Розкажу на своєму прикладі, як я приймаю людей на роботу. Насамперед цікавлюсь освітою та досвідом, обговорюємо обовʼязки, деталі роботи по телефону, далі – призначаю співбесіду. Якщо це педагог з англійської мови, то співбесіда буде англійською. Наступний етап – це стажування, де потенційний працівник дивиться на роботу наших вихователів та допомагає. На фінальному етапі готує заняття, на яких я присутня, дивлюсь, як діти на них реагують, чи їм подобається, чи вдалося їх зацікавити, чи достатньо був підготовлений матеріал, чи не хвилюється, чи справляється. Якщо все підходить, готуємо всі необхідні документи і підписуємо трудову угоду. Але навіть після прийняття на роботу перший місяць буде випробувальний термін, який оплачується.

– Чи помітили ви якусь різницю між українськими та англійськими педагогами?

– Наші вчителі повинні, без перебільшення, знати про все на світі. Наприклад, в Україні вчителька математики викладає з п'ятого по одинадцятий клас, в той час як в Англії вчителька першого класу знає тільки програму першого класу. Є окрема вчителька для другого класу, третього і так далі.

Я вважаю, що вчителі там менш завантажені, тоді як наші інколи божеволіють. Але, звичайно, і фінансовий бік відіграє свою роль, адже платити зарплату кожній такій вчительці в Україні, на жаль, немає можливості. Тому наші вчителі і невмотивовані, а ті зарплати, які вони отримують у такій сфері, де величезна відповідальність не тільки за навчання, але й за життя та здоров'я дітей, – це посміховисько.

– Руслано, таке особисте питання. Чому ви вирішили повернутися до України?

– Я дуже сумувала за Україною, за домом, за рідними. Я працювала в режимі онлайн зі своїм садком, а хотілося бути фізично тут. До того ж ми планували поїхати на пів року, бо в нас була мета – віддати кредит за квартиру. Але трапилося так, що залишилися на цілих три. Я саме підготувала перший садочок до відкриття і поїхала.

Я завжди мріяла працювати з дітьми. Коли приходила в гості, де були маленькі діти, то просто мліла. Крім того, постійно хотілося кудись піти з донькою, а на той час в Івано-Франківську була лише одна ігрова кімната, яка постійно була зайнята. Я зрозуміла, що можна рухатись у цьому напрямку. Тим більше, що він мені подобався. Ми з чоловіком відкрили ігрову кімнату, де діти гралися і святкували дні народження.

Коли діти приходили просто гратися, мені не вистачало якогось процесу навчання. У приміщенні, яке ми орендували, був невеличкий порожній клас. Несподівано в мене виникла ідея в ньому запустити різні заняття. Дала оголошення, потрохи ці групи збільшувалися, кількість охочих їх відвідували росла, мені подобалося обирати матеріал для заняття. Згодом вирішила взяти ще одне приміщення в оренду і відкрити садочок. Саме з дитячої кімнати, з такого маленького класу, все й почалося. Зараз ми маємо вже чотири садочки, які в системі державних ліцензійних садків.

Читайте також на OBOZ.UA інтерв'ю з українкою про освіту в США: "Діти з температурою 38° С ходять у садок, вчителі мало заробляють, а канікул і свят більше, ніж в Україні".

А ще на OBOZ.UA інтерв'ю з українкою про освіту в Австрії, методику Монтессорі та дивне харчування: вчителі заробляють до 3 тисяч євро, а батьки у школі читають дітям книги.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!