"Діти можуть кинути пирогом у директора". Українка – про школи у США, систему Монтессорі та хитрість, яка допомогла їй "підкупити" американських вчителів

Волонтерка у школах та дитячих садках, прихильниця методики Монтессорі та освітня експертка Ольга Ульріх понад 10 років жила в розкішному Маямі, але заради безпеки та якісної освіти переїхала до сімейної Юти. Цей штат у США вважається ідеальним для родин із дітьми і відомий значною кількістю мормонів.

В інтерв'ю OBOZ.UA волонтерка пояснила, за що критикує систему освіти в Україні, чому ніколи не змінить школи за методикою Монтессорі на загальноосвітні та чим діти у США відрізняються від українців: учні можуть кинути пирогом в обличчя директору і їм нічого за це не буде. Також Ольга розповіла, чому мормони оплачують іноземним вчителям візу та проживання, і зізналась, якою українською традицією "підкупила" місцевих педагогів.

– Олю, після багатьох років життя в популярному місті Маямі (штат Флорида) через незадовільну місцеву освіту ви з дітьми переїхали у Солт-Лейк-Сіті, штат Юта – відомий як "штат мормонів". Чому такий вибір?

– У кожному штаті США система освіти може трохи відрізнятися. Усе залежить від того, демократичний це штат чи республіканський. Штат Флорида вважається одним із найнижчих за рівнем освіти, у навчальних закладах дуже велика плинність кадрів, переповнені класи, немає достатньої кількості шкіл. Окрім цього, багато іммігрантів, частіше можна почути іспанську мову, ніж англійську.

За місцем проживання наша школа була не дуже хороша. Наприклад, коли я просто проїжджала повз неї, то спостерігала, як батьки, що забирали дітей після навчання, "підрізали" на автівках одне одного, щось кричали. Вже навіть з цього можна зробити висновок про трохи неадекватні сім'ї, які не звертають уваги на дітей.

Я почала шукати інші варіанти. Їх було три: приватні школи за 30 тисяч доларів (практично 1,25 мільйона гривень) на рік на одну дитину, католицькі школи за 15-18 тисяч доларів (від 623 тис. грн до 748 тис. грн) і школи за системою Монтессорі за 12-15 тисяч доларів (від 500 тис. грн до 623 тис. грн) на рік. Ми обрали останній варіант, тому що школа за системою Монтессорі не є релігійною, до того ж ми ще могли дозволити собі її оплачувати. Але після року навчання двох дітей, витративши близько 30 тисяч доларів (і це ж лише початкова школа!), ми подумали, що за ці гроші можна купити будинок в іншому штаті, де краща і безкоштовна система освіти. У кінці ще й будинок залишиться (усміхається).

Був ще один момент ухвалення такого рішення: як батьки ми можемо дати все найкраще дітям, але все одно дитина проводить багато часу в школі, де її можуть пригнічувати. Тому ми вирішили також шукати соціум, який буде, на наш погляд, кращим для того, щоб виховувати наших дітей.

Коли я з дітьми переїхала до Солт-Лейк-Сіті (чоловік продовжує жити в Маямі через роботу), нам казали, що там мормони, секта, "куди ви дітей везете?" Але за майже два роки я жодного разу не відчула ніякого тиску від них. Один раз мені постукали в двері, то сказала їм, що я – греко-католичка, і вони більше не приходили. Діти відвідують навчальні заклади, де справді багато мормонів, та в районі, де ми проживаємо, їхньої присутності я не відчуваю.

– За якими критеріями варто обирати школу, коли переїжджаєш на нове місце?

– Під час купівлі будинку ми звертали увагу на район зі школами. Хоча, наприклад, у Флориді ми жили в дуже гарному районі, але гарних шкіл там нема. Я переглядала рейтинги шкіл, у різних групах шукала варіанти.

Оскільки мормони дуже часто їздять на місії в інші країни, вони роблять акцент на тому, щоб їхні діти вивчали іноземні мови. Мої сусіди з Бельгії, Іспанії, Франції. Як носії мови вони працюють вчителями. Тобто мормони оплачують їм все: візи, зарплатню, проживання, тільки щоб вони навчали їхніх дітей. Через це тут дуже велика кількість шкіл на вибір. Вони вкладають в освіту дітей, щоб потім ці діти могли грати на інструментах у церкві чи їздити за кордон, спілкуватися з іншими людьми. Своєрідна інвестиція. При цьому всі школи безкоштовні, хоча, звичайно, є і приватні.

– Але попри великий вибір шкіл у Солт-Лейк-Сіті, провчившись всього рік у загальноосвітній школі, ваш старший син повернувся до системи Монтессорі. Чому?

– Я ж думала, що ми переїдемо в "сімейний" штат, адже тут в одній сім'ї може бути по сім-вісім дітей, старший син піде до загальноосвітньої школи, зекономимо гроші і як заживемо... (усміхається). Але хоч вчителька була дуже хорошою, йому складно було знайти комунікацію в класі з іншими дітьми, при тому, що моя дитина комунікабельна, та я не могла зрозуміти причину. Я вже і запрошувала додому однокласників, і в клас ходила спостерігати за ним, щоб зрозуміти, чому після школи він йде один. І зрозуміла, що всі діти знають одне одного давно, разом до церкви ходять.

Окрім цього, у них вдома по п'ять братів-сестер, тобто комунікації вистачало і без мого старшого сина. Складно влитися в такий колектив. До того ж син почав жалітися, що інші учні зривали урок, а він хотів вчитися. Тому вирішила, що треба повертатися до системи Монтессорі, адже там персоналізоване навчання. Якщо дитина в першому класі вміє додавати складні цифри, то не сидить, чекаючи на інших. Їй окремо дають інші завдання, і вона йде далі. Для мого сина навчання – це постійний челендж. Якщо він цілий рік вчитиме "п'ять додати десять", йому просто стане нецікаво, бажання вчитися зникне.

В одній із "мамських" груп на Facebook я прочитала про школу за системою Монтессорі, яка відносно недалеко від нас. Крім цього, вона безкоштовна! Я одразу ж туди зателефонувала та домовилася підійти подивитись. Оскільки це чартерна школа, в неї більше незалежності, бо зазвичай такі школи мають спонсорів.

У США є чартерні школи, Magnet schools (школи з поглибленим вивченням окремих дисциплін) та загальноосвітні. Спонсорами школи за системою Монтессорі, яка так мене зацікавила, були програмісти, і вперше вона була започаткована в Каліфорнії в Силіконовій Долині. Їхньою метою було те, щоб навчатися за цією системою могли всі, адже не кожен може дозволити за неї платити. Нам пощастило, що нас туди прийняли, адже через те, що школа безплатна, охочих дуже багато.

– А як щодо дитячих садків? Вони також безкоштовні?

– Ні, безплатних садків немає. Крім цього, вартість залежить від того, скільки часу там перебуває дитина. Наприклад, я відводжу молодшого сина на 09:00 і забираю о 15:00. Ми платимо близько тисячі доларів (41 525 грн) щомісяця. У вартість також входять три індивідуальних заняття гри на фортепіано. Найраніше можна привезти дитину о пів на восьму ранку і забрати найпізніше о 17-й годині. Але тоді потрібно додатково сплачувати.

– Ви волонтерили в різних навчальних закладах. За вашими спостереженнями, яка різниця між навчальним днем у загальноосвітній школі та школою за системою Монтессорі?

– Різниця в тому, що в школі за системою Монтессорі школярам дається більше свободи, і за рахунок цього вони більш організовані. У загальноосвітній школі у мого старшого сина була, наприклад, математика з 08:30 до 10:00, потім ланч з 10:00 до 10:30, тоді перерва, а потім він щось малював. Тобто більш орієнтована система освіти на середньостатистичну дитину. Філософія така, що учень повинен навчатися в школі, вчителі несуть відповідальність за його навчання, але коли він приходить додому, то має жити своє життя, тобто дитинство. Ніяких складних домашніх завдань їм не задають, нема такого, як в Україні, що мами весь вечір сидять з дітьми над домашками. Якщо дитина дуже розумна, то вона може піти в gifted class, але щоб туди потрапити, вчитель має написати рекомендацію.

У школі за системою Монтессорі заняття починаються о 08:00, і учні одразу беруться за найскладніші предмети, бо вважається, що саме в перші дві години навчання найкраще засвоюється інформація. Але водночас дозволяється ходити по класу чи взагалі вийти з нього й піти погратися. Також можна пити воду чи щось жувати під час уроку, або завдання виконувати на підлозі, тобто повна свобода. Але методика Монтессорі – це також про самодисципліну. Мій старший син самостійно складає графік того, що вчитиме, тобто не вчителька це робить. Наприкінці кожного виконаного пункту він ставить галочку, і вчителька це бачить. Таким чином, вона може підказати, на якому предметі потрібно зосередитися більше.

Спробувавши загальноосвітню систему навчання, можу сказати, що нам не сподобалось. Також я не хочу, щоб моїх дітей ставили в рамки. Я хочу, щоб вони розвивалися по-своєму.

– В інтерв'ю OBOZ.UA педагогиня, яка отримала освіту за методикою Монтессорі, висловила думку, що до трьох років ця система – суто маркетинг. Ви погоджуєтесь?

– Я вважаю, що до трьох років у дитини формується багато звичок, це дуже важливий вік. А методика Монтессорі – це що? Це коли дитині дають свободу досліджувати світ. Я не кажу, що треба віддавати туди дитину до трьох років і платити за це шалені гроші, але потрібно дотримуватися цього стилю виховання: де немає яскравих іграшок; де вони максимально природні, де дозволяєш дитині у святковому одязі скочити в калюжу. Звичайно, є речі, які в жодному разі робити не можна, і дитина це має знати. І в методиці Монтессорі, безумовно, дотримуються правил та дисципліни.

– Я чула і негативні відгуки про методику Монтессорі. Наприклад, знайома лікарка розповідала, що важко витримувати дітей, які за нею виховувались і навчались, під час прийому...

– Я можу порівняти на прикладі днів народження. Я повинна запрошувати весь клас, бо не можу запросити лише тих, кого хоче моя дитина, тому що змушена відправляти e-mail вчительці, адже номери батьків мені ніхто не дасть, хіба вичікувати їх після школи. Коли я запрошувала дітей зі школи за системою Монтессорі, то вони не кричали, не треба було за ними бігати, були слухняними. Коли минулого року був клас із загальноосвітньої школи, то діти без дозволу заходили до моєї кімнати, хоча неодноразово просила не робити цього. Потім ледве докликалась фотографуватися, а у відповідний момент починали стрибати...

– Допис письменника Володимира Співаковського в Facebook про американські школи викликав багато суперечок. Там йшлося про те, що за поведінку дітей у школі відповідальність несуть батьки, адже це справа батьків – виховувати свою дитину; за якість та кількість знань – учителі, але за засвоєння – учні.

– Я згодна абсолютно з кожним пунктом. Треба зрозуміти одне: менталітет людей у США дуже відрізняється від того, до чого звикли ми. Cпостерігаю, що дуже багато співвітчизників женуться за академічними знаннями дитини. Американці натомість більше звертають увагу на соціальний складник виховання. Тому що в американському суспільстві не академічні знання роблять тебе щасливим чи успішним, а вміння жити в соціумі.

У коментарях писали, що це начебто неправда. Але слід розуміти, що всі ці правила – це ідеал, тобто як теоретично мали б працювати. Те, які є відхилення, залежить від штату, школи, директора – від багатьох чинників. Але основа все ж є. Люди писали: "Як, дитина може зайти в клас і не привітатися?!" Якщо дитина не хоче вітатися з вчителем, це не кінець світу. Це абсолютно нічого не каже про цю дитину. Американські вчителі не чинитимуть моральне насильство, як у нас звикли, щоб їм сказали: "Добрий день!" Не хоче говорити – хай не говорить. Можливо, в неї є на те причини, ніхто з цього не робитиме проблему. Але українці в коментарях зробили проблему у всьому. Очевидно, вони "експерти", тому що живуть у США і їхні діти ходять у місцеві школи.

Та вони не враховують того, що не розуміють американського суспільства і як тут усе побудовано. Вони зі своїм менталітетом прийшли в інший, і їм здається, що все правильно говорять! Писати, що неправда, що відповідальність за булінг несе поліція і школа? А хто за це тоді має нести відповідальність?! Ти ж не можеш прийти і дати батькам іншої дитини, яка булить твою, в пику. Ти пишеш e-mail вчителеві, а якщо щось серйозне, то звертаєшся в поліцію. Люди не знають, як це працює, зате пишуть, що це не працює.

Тут все треба вирішувати через e-mail, щоб мати підтвердження та докази. Чи є булінг в американській школі? Та ще гірше – тут є стрілянина! Але оскільки я тут живу, то приймаю правила цієї країни, намагаюся зрозуміти, чому так.

Я впевнена, що все звучить так гарно: демократичне відкрите суспільство. Але разом з тим, коли в дитини є злість на когось з однокласників, а тут не прийнято влаштовувати бійку, у неї ця злість накопичується. Одного дня така дитина приходить додому, бере зброю в безвідповідальних батьків, які її не сховали, адже тут можна зберігати зброю, приходить до навчального закладу і влаштовує стрілянину. У штаті Флорида майже щодня таке відбувається, тому учнів зобов'язали носити прозорі рюкзаки. Я знаю людей, які приїхали під час повномасштабного вторгнення в США і не могли витримати цього стресу...

Ще мені здається, що в Україні система освіти розрахована на те, що всі діти народились вундеркіндами. Але зрештою успішними стають не діти з високими академічними знаннями, а ті, які знають, як жити в соціумі. Ти можеш не знати всіх столиць світу, але матимеш високу посаду, бо знаєш, як працювати в команді, як себе продавати.

У США як у загальноосвітній школі, так і в школі за методикою Монтессорі учень у п'ять років має предметне завдання, яке називається show and tell – потрібно принести свою улюблену річ і розказати про неї, а це вже початкові навики вміти себе продавати. З цієї причини мої діти відвідують найрізноманітніші гуртки, щоб спробувати якомога більше, щоб зрозуміти, що в цьому житті є стільки всього. Також у США дуже важливо мати хобі, на будь-якій співбесіді ставлять таке питання.

– У школах Фінляндії батьки на початку навчального року купують дитині лише рюкзак. Як із цим у штаті, де ви проживаєте?

– На початку навчального року видають список, у якому можуть бути: дві папки, три олівці, ножиці, гумка. Витрати обійдуться максимум у 50-60 доларів (до 2500 грн) на одну дитину. Але якщо не принести нічого, то школяру все одно дадуть. Внизу цього списку пишуть маленькими буквами: якщо у вас є фінансова можливість купити трохи більше, будемо вдячні. Наприклад, я купую пару ножиць, яка коштує дев'ять доларів (373 грн), а якщо купити чотири пари, то ціна – 15 доларів (623 грн). Тому якщо прийдуть учні без нічого, то вчителька поділить на них.

– Чи дозволено батькам заходити на територію шкіл? Наприклад, у більшості португальських шкіл це заборонено.

– У будь-яку школу можна заходити тільки через офіс, де обов'язково перевірять ваші документи. Наприклад, якщо я волонтерю в класі старшого сина, то повинна мати при собі довідку з поліцейського департаменту з відбитками моїх пальців. У Флориді такий документ обійшовся мені у 80 доларів (3 322 грн). Коли ми переїхали до іншого штату, то мусила здавати знову і, відповідно, оплачувати.

– Яке харчування у школі та яка вартість шкільного обіду?

– У республіканських штатах, на відміну від демократичних, харчування в начальних закладах є платним. Обід коштує десь 3-4 долари (від 125 до 170 грн). Але я не дозволяю дітям харчуватися в їдальнях, тому готую їм сама і складаю їжу в ланч-бокси.

– Я вперше спілкувалась не зі вчителькою, вихователькою чи асистенткою, а саме з волонтеркою. Перепрошую за таке запитання, але ви не хотіли працювати в навчальному закладі? До речі, яка зарплата в місцевого вчителя?

– Бути вчителькою добре тоді, коли заробляє чоловік і можна займатися тим, що до вподоби, і це дійсно твоє. У США немає такого: мовляв, піду вивчусь на вчительку, тому що це приноситиме гроші. Ця робота не оплачується гідно. Наприклад, мама-одиначка на зарплату вчительки не зможе сама покривати рахунки.

Крім того, зарплата вчителя залежить від робочого стажу та відпрацьованих годин, тобто це від 1800 (близько 75 000 грн) до 5 000 (208 000 грн) доларів на місяць до відрахування податків.

Я багато волонтерю вже декілька років – як у школі старшого сина, так і в дитячому садочку молодшого. Мені цікаво спостерігати, як відбувається шкільний процес, які вчителі, які діти. Я привітно ставлюсь до всіх працівників, налагодила з ними гарний контакт. Я маю розуміння того, що оскільки в навчальних закладах мої діти єдині, в кого мама українка, то у людей все одно стереотипне мислення, і вони думають, що якщо я з України така, то значить і всі українці такі (усміхається). І ми не маємо права падати обличчям у багнюку, адже представляємо свою країну!

Розкажу вам про свою стратегію, яка працює зі всіма (сміється). День вчителя, перший день школи чи останній – я несу педагогам цукерки чи квіти. Знаєте, у деяких таке обличчя буває від несподіванки! Але я пояснюю, що в Україні так прийнято. І шкільні працівники настільки задоволені від такої, здавалося б, дрібниці, кажуть, що обожнюють українські традиції (сміється). За одну коробку цукерок перевернулося сприйняття тебе як людини.

Коли після скандалу в Овальному кабінеті я прийшла в школу, офісні працівники казали мені: "Щоб ти знала, ми не голосували за нього!" Хоч вони і республіканці. Вчителька плакала та обіймала мене, а також повідомила, що запланувала наступного дня робити з дітьми аплікацію соняшників. Вона загуглила, що соняшник – це символ України. У такий спосіб хотіла нас підтримати.

Ще розповім одну історію, яка викликала багато суперечок: у старшого сина був ярмарок у школі, на якому продавали лотерейні квитки по долару, а головний лот був кинути пиріг в обличчя директорці. Звичайно, всі діти захотіли, бо це смішно! Ми придбали цей квиток, і моя дитина виграла! Я сумнівалась, чи вистачить йому сміливості. Але син так добряче їй зарядив! Що ви думаєте? Директорка сміялась, всі плескали в долоні. Я виклала це в Іnstagram-stories, після чого мені в директ посипалося: мовляв, який жах! Це ж він "потім піде і однокласнику таке зробить!"

Але ж в цій школі немає жодних проблем, нема булінгу чи насильства. Я там багато часу проводжу і знаю, про що кажу. В американській системі освіти директор – це звичайна людина, його не треба боятися.

Для українців це був шок, що можна взяти пиріг і кинути в обличчя директорці, яка ж сама це і придумала, щоб гроші зібрати. Але всі розуміли, що це одноразова акція і що має бути субординація. Тому все залежить від виховання, від сім'ї, від поваги, і так має бути з самого народження дитини.

Читайте також на OBOZ.UA інтерв'ю з українкою про освіту в США: "Діти з температурою 38° С ходять у садок, вчителі мало заробляють, а канікул і свят більше, ніж в Україні".

А ще на OBOZ.UA інтерв'ю з українкою – про невдячних біженців, школи в Іспанії та реакцію місцевих на iPhone.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!